Гроші, пошта, дядя Міша…   

Гроші, пошта, дядя Міша…  

 

Дядя Міша поволі йшов на пошту. Минулої осені він сильно захворів і йому робили операцію. Поки він лежав у на лікарняному ліжку, Валя приходила до нього щодня. Медсестра давала їй список і жінка вирушала до аптеки, що була поруч із  відділенням. Все, що їм вдавалося заощадити, дружина залишила в аптеці. Аптечних чеків зібралося на 10 000 гривень, і, повернувшись додому, у жовтні 2019 року, дядя Міша подав заяву на матеріальну допомогу до Департаменту праці та соцполітики Одеської міської ради. Невдовзі  прийшов офіційний лист, у якому говорилося, що, після вивчення фактів питання буде вирішене…

Усі знайомі називали його Мішею, хоча насправді він був Меєр Лейбович Славуцький. Тих, хто пам’ятав його ім’я, лишилось небагато, адже восени 2020-го йому  має виповнитися вже 85 років. До Другої світової війни Славуцькі жили в Одесі і їх близька родина налічувала 17 осіб. Дванадцятеро Славуцьких були розстріляні ще у 1941 році нацистами за свою належність до єврейського народу. Дідусь, не захотівши пройти реєстрацію, запалив пічку, закрив піддувало і задихнувся від чадного диму. Мамин брат помер у єврейському гетто в Доманівці. Меєр з сестричкою Елею і мамою також були у гетто два роки, з 1942 по 1944, але їм вдалося повернутися додому.

Дядя Міша щодня дякував Богові за те, що зустрів на життєвому шляху Валю,  найкращу, наймилішу із жінок. Вони були разом вже 60 років. Валя народила йому двох синів, колись вони були щасливою родиною…Але їх діти померли, не доживши старості… Молодший син помер наприкінці зими, до того — хворів,і на його лікування та поховання витратили стільки, що довелося залізти в борги…

Дядя Міша йшов на пошту, щоб отримати допомогу. Незабаром буде півроку, як він написав заяву, а грошей ще й досі немає.

Щоправда, працівниці пошти раніше говорили, що переказ ще не прийшов, а віднедавна почали переконувати його, що допомогу він вже отримав.

Ддя Міша приходив на пошту чи не щодня, на щастя, довго йти не доводилось — відділення № 31 було розташоване у сусідньому будинку  Він вистоював чергу, і Тетяна, працівниця пошти, яку він знав вже багато років, відповідала йому:

— Ви вже отримали свої п’ять вісімсот… Ви що, забули? Я в присутності трьох свідків вам можу підтвердити, що ви отримали гроші…

IMG_20200511_135345

Дядя Міша повертався додому спантеличений і питався в жінки:

—  Валю, а може я з глузду з’їхав? Адже я іноді щось не пам’ятаю, може це склероз, адже я вже геть старий? Може я дійсно отримав ті гроші? Тоді скажи мені, куди я їх подів?

Після таких слів чоловіка на пошту йшла Валентина. Елегантна, гарно вбрана, в капелюшку, вона просила викликати начальницю відділення і розмовляла з нею. Просила показати відомість, де є підпис її чоловіка, що він отримав переказ. Начальниця обіцяла допомогти і зникала за дверима…. Валентина сиділа довго, чекаючи на відповідь, але, не дочекавшись, йшла додому.

— А може ми обоє вже «поїхали»? – думала Валентина. – Може, дійсно, нам видали ті гроші, а ми їх десь засунули ?

Так тривало вже  багато часу. Двічі Валентина і Меєр писали листи до керівництва Укрпошти з проханням вирішити ситуацію.. Але двічі їм приходили однакові відповіді за підписом заступника директора департаменту розвитку мережі та клієнтської підтримки Одеської дирекції Укрпошти Т.Б.Васянович, в якому писалося, що для проведення перевірки потрібно вказати,  і далі — довгий перелік даних, які 85-літній пенсіонер зі своєю мудрою дружиною не могли знайти…

Дядя Міша у свої 85 років разом з 80-літньою Валентиною не розумів, де він мав узяти «категорію та номер поштового переказу, місце і дату його прийняття, назву юридичних осіб, відправників переказу, їх поштову адресу»… Це все було надто складно для них, оскільки ніяких повідомлень про надходження на його ім’я поштового переказу, Меєр Славуцький  не отримував…

Меєр та Валентина Славуцькі — активні та креативні  учасники творчих проектів, розумні та соціально адаптовані люди. Коли вони розповіли про те, що впродовж півроку  не можуть отримати переказ на пошті, ми вирішили провести власне розслідування. За даними Департаменту праці та соцполітики, Наказ департаменту  про видачу матеріальної допомоги Меєру Славуцькому у сумі 5800 гривень був підписаний 21 жовтня 2019 року, того ж дня переказ був переданий Укрпоштою для вручення адресату. 31 січня (напередодні Нового року)  Укрпошта письмово відзвітувала перед Департаментом праці та соцполітики Одеської міської ради  про вручення переказу М. Славуцькому. Але дядя Міша коштів так і не отримав…

IMG_20200515_111215

Разом із членами громадської організації «ВСАД «ІТ-бабусі», ми прийшли у відділення Укрпошти № 31, що на вулиці С.Ядова 62б, 15 травня 2020 року. Працівниця поштового відділення на ім’я Тетяна довго переконувала нас, що Меєр Славуцький отримав переказ і забув про нього. Завідувачка пошти відмовлялась показати відомість з його підписом. Після довгих суперечок, прохань та погроз викликати поліцію і подати заяву до правоохоронних органів, працівниці пошти раптом «згадали», що у них «завис» комп’ютер, і вони «не побачили»…

IMG_20200515_112211

Переказ у сумі 5800 гривень, відправлений Департаментом праці та соцполітики ОМР 21 грудня 2019 року, 15 травня 2020 року врешті знайшов свого адресата і був вручений працівницею пошти  у присутності представників громадської організації.

IMG_20200515_112415

— Я не вірю в те, що вони могли з нами таке вчинити – схвильовано ділиться враженнями Валентина Славуцька, — адже ми тут живемо все життя і ці дівчата, що тут працюють, зростали у нас на очах. Мені соромно за них і радісно водночас тому, що правда перемогла і ми з Мішею не «хворі на голову», як нас намагались переконати працівниці пошти.

Переглядаємо в інтернеті відгуки про роботу поштового відділення № 31 на вулиці С.Ядова в Одесі.  85 % відгуків  — негативні.  Хамство, черги, неякісне обслуговування…  Так, ми знаємо про маленьку зарплату і низьку кваліфікацію працівників. Але це не виправдовує злодійства.

Чинним законодавством, за ч.2 ст.191 Кримінального кодексу України, подібне правопорушення передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Про випадки обману клієнтів працівниками Укрпошти з метою наживи на Одещині повідомляється досить часто. Особливо легко обдурювати людей похилого віку, яких можна переконати у тому, що в них склероз, деменція, втрата пам’яті… І далеко не завжди знайдуться ті, хто допоможе розібратись у заплутаній ситуації і отримати належне. Потрібні системні зміни у роботі Укрпошти, про які так гарно розповідає керівник Укрпошти, уродженець Одещини Ігор Смілянський на шпальтах центральної преси. На жаль,  Михайло та Валентина Славуцькі не відчули реальних змін.

В ефірі телеканалу «Україна» генеральний директор «Укрпошти» Ігор Смілянський зізнався, що його щомісячна зарплата становить 836 тисяч гривень. Він вважає себе сучасним менеджером, який змінює застарілу систему роботи «Укрпошти».

Якщо це так, тоді чому на листи-скарги пенсіонера на роботу відділення приходять автоматичні відписки? Невже не можна інакше організувати роботу зі скаргами та рекламаціями так, щоб питання клієнтів вирішувались з першого разу, з першої скарги? Чому на сайті Укрпошти немає доступної форми зворотнього зв’язку для клієнтів? Які зміни на Укрпошті мають бути запроваджені, щоб такі ситуації не повторювались?

Ці та інші питання, з огляду на даний випадок, ми направили Міністру інфраструктури Криклію В.А., керівнику Укрпошти Смілянському І.Ю., керівнику Одеської дирекції Укрпошти Дрозду С.Я.

Чекаємо на відповідь.

Ольга ФІЛІППОВА.